Лютий - останній місяць зими

Зима наближається до кінця, уже настав і лютий – останній її місяць. Сьогодні він називається на римський лад, а от у древніх слов'ян його величали по-іншому: снежень, сечень, межень, бокогрей, лютень, ледіч. Наші предки пов'язували цей місяць з образом вовка. За народними повір'ями, вовче виття в зимову пору віщує мороз і заметіль.

Найкоротший місяць лютий, він має всього 28 днів. Але у високосний рік днів у ньому стає 29.

Мало хто знає, що в лютого просто вкрали один день – і зробив це римський імператор Октавіан Авґуст. Справа в тому, що Юлій Цезар у свою честь назвав сьомий місяць року, який в українській мові функціонує як липень (латинська ж назва – Iulius). Пізніше цей крок повторив римський сенат, який теж хотів прославити імператора Октавіана Авґуста – і зробив це, назвавши восьмий місяць року ''Augustus'' (українською – серпень). Але серпень у той час мав тільки 30 днів, а липень – 31. Такого приниження Октавіан Авґуст стерпіти не міг, тому й забрав один день у іншого місяця й приклеїв серпню. Забрав у найгіршого місяця, «бідного родича» – лютого, звісно.

Під цю пору селяни вже готувалися до весни – лагодили транспорт, реманент, вивозили на поля добрива, підготовляли посівний матеріал. Відтак з лютим пов’язано чимало прикмет і завбачень. Люди ретельно стежили за поведінкою погоди, аби передбачити, якими мають бути весна й літо. Адже в лютому сонце повертає на літо. День уже помітно збільшується.

Це місяць особливий: в лютневі дні Баба-Зима зустрічається з       Дівчиною-Весною і свариться-скаженіє, бо аж надто не хочеться їй втрачати своєї морозно-льодової влади над землею і водами. Вона то сніжить, то хурделить, то тріщить морозами, щоб показати, що є ще в неї сили. Одночасно котрогось дня може допустити потепління і відлигу, щоб приспати пильність Весни, – і зненацька знову вдарити морозами. Однак, незважаючи на всі потуги, Бабі-Зимі після Стрітення вже не воскреснути, бо Сонце йде до Святого Воскресіння.

Чим же примітний лютий з точки зору народного фольклору? Давайте разом зробимо уявну прогулянку і подивимося.

По-перше, все-таки мова йде про зиму, тож без морозів ніяк не обійтися. «Лютий – місяць лютий, запитає, як озутий». З іншого боку, погода мінлива: лютий однією рукою ніс гладить, а іншою по ньому клацає. Лютий мінливий: то січнем потягне, то березнем прогляне. І, звичайно ж, головна прикмета місяця – заметілі! «Лютий коли морозом не візьме, так всі дороги замете». «Біжить хуртовина по снігу, а сліду нема».

Ось ще один цікавий оборот про сильні лютневі хуртовини. Коли сніг замітає в кожну щілинку, яка відшукається, то відгукувалися так: «Зима дитя шукає».

Лютневий сніг багато значив для селян: «Лютий багатий снігом, квітень – водою», «Лютий воду підпустить, березень підбере».

Народна мудрість, характеризуючи останній зимовий місяць, нагадує, що весна не за горами: «Лютий будує мости, а березень їх ламає». Адже саме на лютий, на його серединку припадає Стрітення – зустріч зими з весною. Це коли «На Стрітення зима весну зустрічає, заморозити червону хоче, а сама, лиходійка, від свого хотіння тільки потіє», «На Стрітення каптан з шубою зустрівся». Увечері ж на небо поглядали: «На Стрітення небо зоряне – не скоро зима плакати почне».