Закликання весни

Одним з найцікавіших звичаїв стародавніх слов’ян, а в першу чергу наших предків, є закликання весни. Дивлячись на теперішню погоду, закликання весни сьогодні буде дуже актуальним J

Народна уява створила поетичний образ весни у вигляді дівчини-«паняночки», що «десь у садочку шиє сорочку», а інколи і у вигляді молодиці, що вже має або повинна мати дочку:

Ой, весна, весна та весняночка,
Ой, де ж твоя донька, та паняночка...

Вона, ця вродлива дівчина або молодиця, дуже багата, від неї люди сподіваються щедрих дарів, а тому й виглядають її рано-вранці, до схід-сонця: вибігають на горби, стають на воротях, лізуть на дах комори чи      клуні — і запрошують, закликають її піснями:

Прийди, весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам красок (квітів).

Тут же допитуються і про дари:

Ой, весна красна, що нам винесла?
Ой, винесла тепло і доброє літечко!
Малим дітонькам побіганнячко,
Старим бабонькам посіданнячко,
Красним дівонькам на співаннячко,
А господарям на роботячко.

Або:

Принесла вам літечко
І зелене зіллячко:
Хрещатий барвінок,
Запашний васильок...